ТО СУДДІ ХТО?


ТО судді= хто?
Вершителі законності – це має бути взірець високої моралі і справедливості. А чи такі українські вершителі законності? Чи чесні наші служителі Феміди? Чи справедливі і неупереджені рішення виносять у наших судах? Чи на стороні правди стоять наші поборники законності? Та чи, взагалі, за законами України і з використанням усіх підзаконних актів ведеться судове слідство?

Не будемо самі себе дурити, бо наші суди – це дзеркало нашого духовно спотвореного суспільства, яке пронизане корупцією наскрізь і деградує швидкими темпами. І в судах приймають рішення, спираючись не на Закон, а керуючись власними або ж проплаченими інтересами. І не треба комусь доводити, що суди в Україні скорумповані, бо навіть хабар у мільйони доларів – це “просто загублені гроші, що впали зі столу”. І в цьому дуже майстерно хочуть переконати громадян України, дохід яких на декілька порядків нижчий від цієї суми. Та й задекларований дохід суддів теж значно нижчий.

То що ж тоді являють собою суди?

А суди в Україні – це бізнес -структури, а судді – це бізнесмени, а бізнес їх – корупція. А самі вони – гравці, і грають “по- крупному”, не розмінюючись на дріб’язок.

Якщо ви не маєте грошей, то надіятися на справедливе і законне рішення — не можете.

Ну, а якщо маєте, то тут і закон – не завада, щоб вас потішити. І провернути справу проти того, хто не симпатичний вам або стоїть на шляху ваших інтересів , дуже просто :плати гроші, а далі вже “спритність рук” судді. І в залежності від суми справа може бути вирішена нараз.

Ось таких маємо суддів, які грають нашими долями і стоять не на стороні закону, а на стороні того, хто замовляє і виконують ту музику, яку замовляють.

Ось так і суддя Дарницького району м. Києва ЦимбалІ.К. зіграла те, що їй замовили.
А замовили — знищити церковну споруду. І вона пішла на порушення Закону, не побоялась відповідальності перед цим же Законом і не побоялась навіть гніву Божого, бо порушила закон і пішла проти промислу Божого. І надіється вона на безкарність свого вчинку і навіть впевнена в цьому. Цю ж практику продовжує і суддя Шахова О.В. з Апеляційного суду м. Києва, яка теж впевнена в безкарності незаконного рішення, бо дуже упереджено і зацікавлено веде справу.

То хто ж наші судді?

Чи поборники вони закону? Чи найперші його порушники?

Швидше, друге. Бо довіряємо ми їм себе, своє майно, свої долі, а вони одним розчерком пера можуть засудити невинного, позбавити тебе тяжко нажитого майна, знищити твоє чесне ім’я, підірвати твій бізнес, щоб розчавити і знищити тебе в угоду тому, хто тебе замовив або хто є насправді злочинцем і автором того злочину, за який засуджено тебе. Ось таку маємо реальну справедливість і законність.

То чи потрібні такі суди Україні – державі, яка претендує на звання правової?

Чи, попри гучні гасла, насправді є правовою Україна?

Чи, взагалі, потрібно видавати закони в цій державі, коли судді самі не керуються ними?

А відповідь на все одна:“Ні”.

І поки не повернемося до Бога, поки не будемо жити Його заповідями, не фальшиво, а щиро, поки не боятимемося чинити гріха, доти будемо мати такі суди, таких суддів і таке правосуддя.


Боголюб